При зустрічах не раз нові знайомі
„А звідки ти приїхала?” – питають.
„З Нововолинська,” – їм відповідаю.
„З Нововолинська? Ну, звичайно, знаєм!
Тут ваші люди добре всім відомі.
Напевно, ваше місто є чималим,
Бо ж в Сакраменто де не повернешся
Обов’язково з вашими зіткнешся.
А ми і в інших штатах побували,
І там нововолинців зустрічали.”
Так, справді, друзі, нас є тут багато,
Тих хто свій край шахтарський залишили,
В чужому краї прижились, осіли,
Чужою мовою заговорили,
Розсіялись по всіх церквах і штатах.
Та все ж таки, нам все ж таки не вдасться
Вже вирвати минулого начисто.
Зріднило нас маленьке наше місто.
Чи ж не тому в душі в нас урочисто
Бренять мелодії весняні щастя?
Ми знову разом, мов в одній сім’ї,
Зібралися у добрий, тихий час.
Нехай приємним, пам’ятним для нас
Цей вечір буде. Щирим, без прикрас.
Ми все ж таки, ми все ж таки - свої.
Давайте пригадаємо усе:
Стежки-дороги, шахтні терикони,
І Кубу, Сахалін, мікрорайони,
А шахтарі – підземні перегони.
Хай наша пам’ять знову принесе
Вербові котики, гілки мімози.
Квітучі липи, з блискавами грози,
Поезію тріскучого морозу –
Все, що мов скарби, пам’ять зберігає.
А зло, печалі – хто їх пам’ятає?
Хоча були і утиски і збитки,
Хоча про „штунд” пускала влада плітки,
Та між городами робилися калітки.
Нас перешкоди більше ще здружили.
Ми Богові великому служили.
І служимо. Нехай Йому несеться
Подяка наша - фіміамом в’ється -
За те, що так багато нам дається
Добра в житті. За милості Господні.
І земляків тут зібраних сьогодні.
Березень, 2006
Комментарий автора: Цей вірш - присвячений щорічній зустрічі колишніх жителів міста Нововолинська, що на Україні, які проживають у США.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Дуже гарний вірш. Читаючи його, неначе знову повертаєшся у рідне місто Нововолинськ. Дякую Світлана. Нехай Бог тебе рясно благословить. Комментарий автора: Дякую Віра.
Свидетельство. - Брусловская светлана Однажды, путь мой лежал через пустыню Негев.
В автобусе, как всегда прославляла Господа.И вдруг мне открылась яркая картина, как наяву.
Огромное поле тончайшей шелковистой пшеницы.Над ним мостик, словно сделанный из очень тонких ажурных кружев.
Чуть дальше дома в сиянии золота и серебра.
И вокруг очень много света,похожено на лунный.
Небеса-поняла я душой и неземная радость охватила меня.
Слава Господу!
Проза : В начале было слово..... - Наталия Минаева Пусть Книга Судеб не закроется, пока ее не прочтет каждый живущий на земле.
размышления на эту тему
Творение – греческое
слово, от которого произошло слово «поэма»